Ринок — це дзеркало міста. Коли ви бачите порядок, то і в місті також.
Про стратегію розвитку Одеси, одеський міф, блогерство розповідає гість інтерв’ю — одеський блогер Олександр Гудзовський (Сан Санич).
Куди ти лізеш, Саничу?
– Коли ви стали блогером?
– Мені було 45 років, коли я вирішив почати свою блогерську кар’єру. Це поважний вік, і багато людей мені казали: «Саничу, нащо ти це робиш, ти поважна людина, підприємець, куди ти лізеш, там же молодняк». Потім ці ж люди мені казали: «Такі класні репортажі, нам так подобається».
– Які страхи були на початку?
– Страхів не було. Бо я багато років публічно виступав на аудиторію до пів тисячі людей. Вперше, коли я став на людях перед камерою, я думав: «Вони на мене дивляться, зараз вони пройдуть»… Ми могли пів години чекати, поки зробимо перший кадр. Зараз, навпаки, я кайфую від цього. Навіть коли багато людей, штовхають мене, проходять повз — це класно. Це атмосфера, і це дуже подобається глядачам.
В Одесі ми не ходимо на базар, а робимо базар
– Чому захотіли стати блогером?
– Метою було нести користь людям. Багато є в інтернеті такого, що соромно дивитись. Я розумію, що мене бачать мої батьки і мої діти. У мене сімейний, екологічний контент. Мої випуски на ютубі тривають до двох годин. І вони виходять за графіком багато років, нас дивляться як серіал. Продавчині з ринків — це улюблені герої моїх глядачів. Вони дивляться, як ті змінюються: їхні зачіски та асортимент товарів.
В Одесі ми не ходимо на базар для того, щоб купувати, ми в Одесі ходимо робити базар. А робити базар — це поспілкуватись насамперед. Ми дізнаємося, як справи, як діти, хто народився, хто одружився. І так, паралельно, щось купуємо. Найголовніше: коли у тебе є свої продавці, вони знають, що тобі треба. Ти підходиш, а вони вже відклали те, що ти любиш. За це я полюбляю «Новий базар». На кожному ринку свій настрій: на «Привозі» — свій, на ринку «Черемушки» — свій.
Я пішов на курси блогерів і купив техніки на декілька тисяч доларів
– З якими труднощами ви зіткнулись, коли почали вести блог?
– По-перше, це були технічні труднощі. Коли я починав, я дивився багато корисної інформації на ютубі, але ж там ніхто до кінця не розповідає правди. Тому я пішов на курси, я витратив багато грошей, навчився від «а» до «я», дізнався усе. Я починав з однієї сотні підписників на ютубі, за місяць у мене вже була тисяча.
Головна помилка блогерів-початківців — це купити усе обладнання, яке є. А потім воно виявляється зовсім не потрібним. Обладнання має бути мінімум, але воно має бути якісним. Я розумів, що зніматиму на телефон. Мобільна зйомка — найкраще рішення для блогу. Бо треба бути постійно на зв’язку. Я одразу взяв собі телефон останньої моделі і періодично оновлюю до найтоповішої версії. Ще треба якісний звук, ручний стабілізатор та світло. На початку вклав близько 130 тисяч гривень. За вісім років витратив набагато більше коштів.
– Люди часто бояться ринків. Кажуть: там брудно, там обважують, там неякісно. Що скажете на це?
– Погляньте на прилавки «Нового базару»: яка полуниця, яка черешня. Все брудне? Я так не думаю. В цьому і цінність мого блогу. Його тематика — літопис сучасного життя. Я в режимі реального часу показую наші ринки.
Одеський міф: безпека, історія, відпочинок
– Романтизація кримінального світу, багатонаціональність та толерантність, південний гумор та гостинність, архітектурний шик — це все складові одеського міфу. Як ми маємо переосмислити одеський міф?
– Я вважаю, що Одеса — найбезпечніше місто, бо у нас дуже спокійно. Ми можемо вільно гуляти, залишити авто на парковці, ходити ринком. На базарі кишенькових злодіїв немає. Порядок на кожному одеському ринку і на вулицях міста. Мішка Япончик — це романтика, міф, який має бути. Стосовно відпочинку. В Одесі найкращий відпочинок і взимку, і влітку. Приїжджайте, друзі, ми на всіх чекаємо. У нас завжди багато смаколиків. У нас найсмачніші ресторани. Дівчата у нас найкрасивіші завжди були і будуть. А це не міф, а реальність.
Стратегія розвитку Одеси
– Стратегія розвитку Одеси, на вашу думку, з чого має починатись?
– Я бачу Одесу як найтоповіше туристичне місто. У нас багато класної архітектури. Інколи виходиш в центр і задивляєшся на будівлю, якій двісті п’ятдесят років. У нас гарне узбережжя: в нас багато пляжів, створених природою. Та ж Лузанівка. Візьміть наш Куяльник — це перлина, яка є тільки на Одещині. В нас дуже потужна економіка.
– Як одеські ринки вплітаються в стратегію розвитку Одеси?
– Коли я приїжджаю в інше місто, я йду на місцевий ринок. Ринок — це дзеркало міста. Якщо на ринку брудно, ходять безхатьки або злодії, то ми розуміємо, що і місто теж таке. А коли ви бачите порядок, то і в місті також.
Успіх залежить від кілограмів? Про схуднення, гроші, медійність
– Олександре, ви схудли на сорок кілограмів. Чи пов’язуєте розвиток блогу зі схудненням?
– Схуднення допомагає моїй медійності. Я щодня виходжу в ефір, мене бачать люди. Я не тільки схуд на сорок кілограмів, я не вживаю алкоголю, я не палю. І я всіх закликаю це робити. Бо коли ви здорова людина, то з вами приємно спілкуватися і на вас приємно дивитись.
– Коли ви схудли, ваш цінник на послуги зріс? На скільки?
– В Одесі є такий класний вислів: «Щастя і гроші полюбляють тишу». І давайте кожен буде сам вести свою бухгалтерію. Коли кожен рахуватиме свої гроші, тоді всі будуть жити довго і щасливо. Стосовно реклами у мене: я допомагаю просувати український бізнес. Є декілька «але»: я не рекламую алкоголь, тютюн і казино. Це табу. Прошу з цим до мене не звертатись.
Хто допомагає вести блог?
– Розкажіть про своє найближче родинне коло — хто ці люди?
– Мої найближчі люди — це дружина і донька. Ми завжди разом. Дружина дуже допомагає в зйомках, ідеях. Вона моя муза. Якось я прийшов і сказав, що я втомився займатися бізнесом і хочу себе спробувати в блогерстві. Вона сказала, що вірить в мене. Вона мене підтримала з першого мого кроку і підтримує досі. І зараз є поміч від нашої 9-річної доньки. Вона також бере участь в зйомках, генерує ідеї. Мені цікава думка наймолодшого покоління.
– То ви та зірка, якій допомагають світитись?
– Звичайно. Без цього ніяк.
Я багато роблю для армії непублічно
– Ви активно підтримуєте українську армію. Яка ваша мотивація?
– Наша спільна мотивація — це перемога. Інакше бути не може. Ми багато чого не афішуємо. Є моменти, які поза кадром. Я багато займаюсь реабілітацією військових. Всі, хто мене дивляться, знають про це.
