Хвала рукам, що пахнуть хлібом
Про роботу хлібозаводу в умовах війни, ціни на соціальний хліб, стратегію розвитку Одещини та підтримку локального виробника розповідає гість інтерв’ю: директор підприємства «Одеський Коровай» ТОВ «Одеський хлібозавод №4» Віталій Добровольський.
Більше половини хліба на Одещині — від «Одеського Короваю»
— Хліб — це стратегічний продукт. Хлібозавод — стратегічний об’єкт?
— Так. Є статус у нього такий як «критично важливий для функціонування економіки держави».
— Що з бронюванням працівників під час війни?
— До постанови №692, яка вийшла 30 травня 2026 року, це не було проблемою. Зараз ми ще не знаємо, які будуть нові критерії визначення підприємств критично важливими. Тому відповісти на це питання складно. Наше підприємство виробляє соціально значущий продукт та постачає понад 50% хліба в Одесі та на Одещині. Сподіваюсь, ми і надалі будемо відповідати цим критеріям.
— Що це за постанова?
— До основної постанови №76, яка регулює питання бронювання, вносяться зміни в частині вимог до розміру середньої заробітної плати на підприємстві. Ми очікуємо на критерії, яким повинно відповідати підприємство.
— Є можливість платити зарплату? Скільки вона?
— Одеса і більша частина області віднесені до територій можливих бойових дій, тому для нас зарплатний критерій не змінюється. Він залишається на рівні 21 тисяча 700 гривень.
Брак кадрів і атаки росії на виробництво
— Як повномасштабна війна вплинула на роботу підприємства?
— Дуже негативно. Найперше, це відтік персоналу. У нас на 1200 працівників є більше 180 вакансій. Це багато. Більше десяти відсотків. Всі повинні працювати понаднормово. Замість своїх 16 змін відпрацьовують 20 змін. Це фізично важко. За перепрацювання робітники отримують усі необхідні виплати.
В нас був нещодавно приліт дрона на територію підприємства: вибито понад 60 вікон, знищено допоміжний склад, розтрощена огорожа. Це все можна відновити. Добре, що люди не постраждали.
Людей взагалі стало менше. Люди виїжджають за кордон, їм страшно, їм важко. Загальний попит на продукцію зменшується, тому що зменшується кількість споживачів. Ми не стоїмо на місці. Ми експортно орієнтуємося. Ми виробляємо продукти з доданою вартістю. Але все одно ми велике промислове виробництво. Наша основна ціль — це задоволення масового попиту, а масовий попит формується на основі соціально значущих хлібів.
— Які є зараз виклики в роботі?
— Найперше — це енергозабезпечення. У зимовий час електроенергія не дуже доступна, але у нас є свій генератор, який забезпечує повне виробництво. Друге — це наші працівники «Обленерго», «ДТЕК» і працівники нашої військової адміністрації включили нас в окремий список з електропостачання. І намагаються нам відновлювати його дуже швидко: максимум за дві-три доби після навіть найкритичніших аварійних ситуацій.
Асортимент майже повернувся до довоєнних показників
— Що для вас, як керівника, є зараз найбільшою гордістю?
— Всім, чим ми можемо зараз пишатись, це нашими людьми. Наші люди — найцінніший ресурс, і я їм дуже вдячний за те, що вони роблять, за їх самопожертву, віддачу. Вони виробляють найголовніше — продукт першої необхідності — хліб. Хвала рукам, що пахнуть хлібом.
— Який асортимент товарів виробляє завод?
— Асортимент товарів відновився майже до довоєнного стану. До війни ми виробляли 156 найменувань хлібобулочних виробів, а зараз 143. Це хліби пшеничні, житні, житньо-пшеничні, батони нарізані і не нарізані вагою від 350 грамів до 1 кілограма. Вироби булочні, сухарні, бараничні, слоїсті, печиво, пряники, лаваші. Зараз дуже великий попит на лаваші — на 30% більше, ніж у довоєнний час. У людей є чомусь уявлення, що хліб їсти шкідливо і замінюють його лавашем. Хоча це неправда.
— Які найпопулярніші вироби?
— Тортилья, лаваш, тако, всі вироби лавашної групи. Це тонкі бездріжджові хліби.
Хлібозавод працює за рахунок банківських кредитів
— Як змінились ціни на продукцію за часів великої агресії рф?
— Щороку ціни на хліб трішки не встигають за інфляцією. Якщо інфляція приблизно 15%, то ціни зростають приблизно на 12%. Ми постійно знаходимося в нестачі обігових коштів. Ми не встигаємо за інфляцією. Ціни на паливо, основну сировину, пакувальні матеріали більше, ніж вартість готового хліба. Тому ми вимушені постійно звертатися до банків за кредитами. Ми віримо, що колись ситуація стабілізується і інфляція складе 20%, а зростання вартості продукції 12% і ми зможемо віддати ці кредити.
Ціни на соціальний хліб моніторять держоргани
— На які масові позиції товарів тримаєте ціни, так званий бюджетний хліб? Скільки вони коштують?
— Таких хлібів п’ять. Вони моніторяться обласною і міською адміністраціями та Головним управлінням статистики в Одеській області. Це найпоширеніший в Одеському регіоні хліб «Обідній», він займає 24% від всіх хлібобулочних виробів. Також батон «Південний», хліб «Одеський» житньо-пшеничний, хліб «Переяславський», і хліб «Дарницький».
Ще до соціальної групи відноситься пшеничний хліб-«цеглинка» першого сорту, або пшеничний цільнозерновий. Тому що все дитяче харчування та харчування в лікарнях переведено на дієтичне й збалансоване на базі цільнозернового борошна.
Ціни на «Одеський» та житньо-пшеничний хліб коливаються до 35 гривень за кілограм, а ціни на цільнозерновий до 45 гривень за кілограм. Це в порівнянні з якоюсь булочкою вдвічі дешевше, і втричі менше за вироби в якійсь пекарні.
Купуєте продукцію місцевих виробників — підтримуєте своїх
— Ваше підприємство одним з перших приєдналося до програми «Національний кешбек». Як це працює для хлібозаводу і для споживачів?
— Для нас не настільки був важливий сам кешбек. Адже підприємство не отримує нічого. Для нас важливо аби люди купували українське, щоб люди купували одеське. Якщо ми подивимося на пакування, то побачимо маркування «Виготовлено на Одещині», яке свідчить про продаж на місцевому рівні. Ми локальні виробники, які розташовані в Одесі. Ми основний постачальник хлібобулочних виробів для Херсону і Херсонської області, також доставляємо в Миколаївську, Київську, Кіровоградську, Черкаську, Хмельницьку області. Але 90% обсягів — це Одеса і Одеська область.
Ми хочемо, щоб люди, які проживають в Одесі, не купували «Київхліб», чи ще щось. Тому що ви ж тут живете в Одесі. Купуючи одеську продукцію, ви залишаєте податки на місці і розвиваєте одеські підприємства, даєте змогу одеситам працювати і отримувати їм зарплату. Це круговорот коштів на місцевому рівні. А коли ви купуєте продукцію інших виробників з інших областей, ви відправляєте ці кошти в інші області і залишаєте їх в інших бюджетах. І даєте заробіток людям, які не проживають в нашій громаді. Це неправильно. Потрібно купувати продукцію власного виробництва.
Стратегія розвитку Одеси — це дати можливість бізнесам рости
— Стратегія розвитку Одеси, на вашу думку, якою повинна бути?
— На Одещині запроваджується програма «Зроблено в Одесі». Важливо цінувати підприємства, ту невелику кількість бізнесів, які працюють в таких складних умовах під обстрілами, під постійними повітряними тривогами. Це важко. Потрібно надавати можливість бізнесам розвиватися, надавати інформаційну підтримку. Щоб споживачі їх знали і мали можливість придбати продукцію місцевого виробника.
Ми будемо виготовляти хліб для своїх споживачів
— Хліб — це не розкіш, а питання виживання населення. Яке місце хлібозавод посідає в стратегії розвитку Одеси?
— Хлібозавод, особливо такий, як «Одеський Коровай», розвивається виключно з місцевими органами самоуправління. У нас є власна мережа кіосків. Це все розроблено в співпраці з міською радою. Кіоски розташовані максимально наближено до житлових масивів і в них завжди буде продаватися соціально значуща група продукції. Це 6-7 соціальних хлібів за соціальними цінами.
Також там будуть продаватися вироби з доданою вартістю, щоб можна було все це утримувати і виплачувати зарплати. Місто нам в цьому допомагає: в нас продовжені дозволи на розміщення цих торговельних точок, ми можемо донести до наших жителів Одеси максимально близько та комфортно продукт першої необхідності. І ми це будемо робити.
