«В Одесу приїхали з двома сумками і котом»: як херсонський магазин «Style MV» відновив роботу на «Привозі».

 Втрата власної справи через обстріли, переїзд у нове місто практично з нуля та відродження бізнесу під час війни — це реальність багатьох українських підприємців. Максим Корнієнко, співвласник магазину жіночого одягу «Style MV», розповів про 15-річний шлях у ритейлі, підтримку турецьких партнерів, особливості роботи з плюс-сайз моделями та про те, як любов до своєї справи допомагає масштабуватися навіть у найважчі часи.

— Максиме, з чого почалася ваша історія в ритейлі та якими були перші зароблені гроші?

— Моя мама продавала на ринку жіночий одяг, і з дев’яти років я вже їй допомагав. Коли підріс, десь із 15 років, почав працювати самостійно. У вихідні приходив на ринок торгувати: людям подобалося, коли дитина щиро допомагає, а згодом це затягнуло й мене самого. Коли навчався на заочному, став приділяти роботі ще більше часу. Згодом ми з напарником вирішили відкрити спільну справу — і ось ми в цьому бізнесі вже 15 років.

— Як розвивався бізнес у Херсоні та що з ним сталося після початку повномасштабного вторгнення?

— Все починалося з маленького бутика на ринку в Херсоні. Він не приносив великого прибутку, асортимент складався з дешевих речей. Згодом ми викупили два бутики й створили повноцінний магазин. Почали літати до Туреччини, налагодили зв’язки з Китаєм, і в асортименті з’явився якісний, люксовий одяг.

Що зараз із тим магазином? Мабуть, його вже немає. Він розташований у районі ХБК, який росіяни щодня нещадно обстрілюють.

— З яким капіталом ви приїхали до Одеси та як наважилися відкритися на «Привозі»?

— В Одесу ми приїхали без нічого — мали тільки дві сумки та кота. Першого капіталу як такого не було. Ми зв’язалися з турецькими фабриками, з якими працювали раніше, і вони нас дуже підтримали, за що їм величезна вдячність. Потім привезли сюди, на «Привоз», той якісний товар, до якого звикли в Херсоні. Люди поступово дізнавалися про нас, приходили — так процес і запустився.

Взагалі ми й до війни планували відкрити магазин в Одесі, бо завжди були закохані в це місто. Війна просто прискорила це рішення. Нам не було коли довго розмірковувати: ми відкинули сумніви й сказали собі, що треба працювати далі. Якщо не сьогодні, то коли?

— Чому ви обрали саме напрям жіночого одягу?

— Це любов ще з дитинства. Нам подобається стиль, краса та саме спілкування з людьми. Буває, приходить закомплексована дівчина, яка соромиться щось приміряти. Ми допомагаємо їй підібрати образ, переодягаємо — і вона розквітає. За місяць повертається: змінила зачіску, повністю трансформувалася й стала нашою постійною клієнткою.

Особливу увагу ми приділяємо пишним жінкам — маємо чудові речі на об’єми до 130 сантиметрів (знайти нас можна на «Привозі»: 3-й ряд, бутик №367). Ми щиро обожнюємо плюс-сайз моделей, адже кожна жінка має почуватися впевнено.

— Як змінилися ціни, логістика та закупівлі під час війни?

— Зараз ми не їздимо на фабрики особисто, а обираємо моделі онлайн — продавці показують усе в режимі реального часу, ми робимо заздалегідь замовлення, і нам привозять товар. Обираємо фабрики з натуральними тканинами. Вони коштують дорожче, але ми свідомо ставимо мінімальну націнку, бо розуміємо реалії війни. Звісно, все подорожчало, тому замовляємо також і дешевіші речі з Китаю, щоб мати асортимент під будь-який бюджет — від футболок за 450 гривень до суконь і костюмів.

По Україні відправляємо замовлення «Новою поштою», а за кордон часто робимо доставки до Німеччини, Франції та інших країн.

— Що порадите підприємцям-початківцям і якої підтримки сьогодні потребує малий бізнес?

— Не треба боятися. Життя одне, і в таких реаліях треба пробувати. Але головна умова — щиро любити свою справу й жити нею. Стосовно підтримки від держави — бізнесу дуже допомогли б знижки на податки та спрощення процедур для відкриття нових закладів, адже покупців стало менше і ринок масово іде в онлайн.

— Чого вам особисто не вистачає для щастя?

— Нам не вистачає лише миру в Україні. Щоб перестали гинути наші люди — і тоді буде справжнє щастя.