Шлях незламного: як ветеран ГУР тренується із апаратом Ілізарова
Його нога була складена навпіл, як хокейна клюшка, а лікарі сумнівалися, що він взагалі зможе ходити. Сьогодні боєць славетного спецпідрозділу ГУР МОУ «Химера» Руслан Мерзлий тренує ветеранів в Одесі. В інтерв’ю для проєкту «ФОРПОСТ» він розповів, чому бокс ефективніший за заспокійливі, як адреналінова залежність рятує від депресії та чому спорт — це єдиний шлях для повернення ветерана до життя.
Чому ринг, а не йога?
— Руслане, часто кажуть, що ветеранам після поранень потрібен спокій, йога чи плавання. Ви ж пропонуєте ринг. Це не занадто радикально?
— Я сам через це пройшов. Прийшов у зал на милицях, ледве пересувався. Але як тільки одягнув рукавиці — відчув викид адреналіну. Ми, військові, «там» стали адреналінозалежними. І цей драйв у рингу, коли ти стаєш навпроти здорового хлопця і ні в чому йому не поступаєшся, дає розуміння: ти живий, ти сильний. Саме цей драйв допоміг мені відкинути милиці, хоча я досі із апаратом Ілізарова.
Про той самий бій
— Ви служили у «Химері» (ГУР МОУ). Розкажіть про той самий бій у 2023-му на Херсонщині.
— О шостій ранку хлопцям знадобилася підтримка, я побіг на допомогу, і поряд прилетіла 120-та міна. Мене знесло. Дивлюся на ногу — вона просто склалася в інший бік. Почав ворушити пальцями: «Шевеляться? Добре, жити будемо». Про спорт тоді навіть не думав, головне було — вибратися.
Повернення в спорт
— Коли прийшло усвідомлення, що ви хочете повернутися в бокс?
— Вже в Одесі. Запитував лікарів прямо: «Я повернуся в ринг?». Вони не знали, що відповісти, бо поранення було важке, пальці на руках не працювали. Але завдяки впертості, та постійній роботі зміг стиснути кулак — зрозумів, що повернуся.
— Багато хлопців бояться навіть починати тренування після ампутацій чи важких переломів. Що ви їм кажете?
— Це психологія. Страшно наступити на ногу, здається, що вона зламається. У мене самого зараз вже другий апарат Ілізарова стоїть, шлях затягнувся на 2,5 роки. Але коли ти переступаєш цей страх, мозок розуміє: неможливого немає.
Спорт проти залежностей
— Чи допомагає спорт боротися зі зловживанням алкоголем серед ветеранів?
— Однозначно. Хлопці часто закриваються вдома, п’ють, бо не бачать себе в цьому суспільстві. Я їм кажу: «Йди до мене». У нас у залі «12 Унцій» свої люди, свої жарти. Це терапія. Ти приходиш, вибиваєш на мішку весь негатив, а ввечері повертаєшся додому спокійним до дружини та дітей.
Підтримка та безоплатні тренування
— Вас на цей шлях надихнула дружина. Наскільки важливою є підтримка близьких у подоланні ПТСР?
— Любов вилікує все. Моя дружина була поруч з першого дня в госпіталі. Коли я повернувся, мене дуже тригерили гучні звуки. У мене двоє синів, і дружина пояснювала старшому: «Біля тата не можна кричати». Син підходив, гладив мене по голові: «Папа, я тебе вилікував». Це дає сили не здаватися.
— Ваші тренування для ветеранів безоплатні. Хто допомагає реалізувати цей проєкт?
— Мене підтримав Михайло Чобану, власник клубу «12 Унцій», та Асоціація розвитку спорту та молоді Одеси. Це важливо, бо фінансово ветеранам після повернення дуже непросто — ліки та реабілітація коштують дорого.
Мета проєкту: не сидіти в кутку
— Яка ваша головна мета як тренера?
— Щоб хлопці не сиділи в кутку. В боксі треба виходити з кута сайд степом. Ми хочемо показати, що ветерани сильніші за багатьох цивільних. Моя мрія — щоб наші козаки після поранень вийшли на міжнародну арену проти закордонних військових і довели: ми незламні в будь-якому стані.
Коли та де?
Тренування ветеранської групи проходять на базі СК «Олімпієць» (Одеса).
Час: щовівторка та щочетверга о 19:00.
