Про дороги, відновлення та велику стратегію: інтерв’ю з Андрієм Донченком

Як Одеська область перетворюється з «транспортного вузла» на повноцінного гравця європейської інфраструктури? Чи можливо залучити інвестиції, коли небо над регіоном залишається тривожним?

Головна редакторка Анна Кравцова дискутує з начальником Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Одеській області Андрієм Донченком. Про «заморожені» на десятиліття проєкти, нову логістику на кордоні з Молдовою та про те, чому стратегія розвитку територій — це передусім «публічний договір» між владою та капіталом — читайте в нашому матеріалі.

Анна Кравцова: Якщо по-простому, то ти відповідаєш за дороги Одеської області та за інфраструктуру. Отже, на твою думку — якщо дозволиш, будемо на «ти» — який пріоритет розвитку стратегії територій Одеси та Одеської області наразі?

Андрій Донченко: Напевно, найголовніший пріоритет — це все-таки спільна робота міста Одеси та Одеської області у створенні цієї стратегії. Важливо обов’язково залучати до процесу всіх причетних: тих, хто проводить службову діяльність, і тих, хто веде бізнес у межах області. Потрібно враховувати інтереси всіх сторін, щоб наша спільна мета — процвітання Одещини — була досягнута, а плани реально реалізувалися.

Анна Кравцова: З якими складнощами наразі стикається ваша служба?

Андрій Донченко: Тут ми, як і будь-який інший державний орган, дуже залежимо від фінансування. Усі стратегії неможливо реалізувати без наявних коштів. Це фінансування може надходити з різних джерел: з обласного чи місцевого бюджетів, з державного, або залучатися під державні гарантії чи кредити інших країн. Відсутність стабільного фінансування — це основна проблема, яка не дає повноцінно втілювати плани в життя.

Анна Кравцова: А як ти вважаєш, де наразі зосереджені інвестиційні кошти? Які твої думки на цю тему?

Андрій Донченко: Вони зосереджені в цікавих проєктах. Причому «цікавими» я називаю ті проєкти, які включають не окремий маленький елемент, а сукупність факторів, що надають комплекс благ для регіону, міста чи громади. Це має бути середовище, яке контролюється владою, щоб кожен залучений учасник міг якісно надавати свою послугу.

Ми, як Служба відновлення (у минулому — Служба автомобільних доріг), долучаємося до великої кількості проєктів, адже транспорт — це ключ до функціонування будь-якої ідеї. Сьогодні у нас є чотири види транспорту: морський, річковий, залізничний та автомобільно-дорожній. Після початку повномасштабного вторгнення навантаження на автошляхи колосально зросло. Але, на жаль, за останні чотири роки жоден із великих дорожніх проєктів в Одеській області так і не був повністю реалізований.

Анна Кравцова: А які саме мали бути реалізовані? Бо вони ж обов’язково втіляться, коли ситуація покращиться, чи не так?

Андрій Донченко: Проєктів дуже багато, я можу говорити про це годинами, бо тема мені дуже близька. Як приклад, я часто наводжу сумнозвісний Хаджибейський міст. Об’єкт розпочали будувати ще у 2001 році, у 2003-му зупинили, і лише у 2020–2021 роках нарешті завершили. Тобто державі знадобилося 20 років, щоб закінчити один невеликий інфраструктурний об’єкт.

Також є наболіла проблема для всіх одеситів — обхід міста Одеси, якого фактично не існує. Ми говоримо про транспортні розв’язки на трасі Київ – Одеса, про новий напрямок Одеса – Рені. Робота в цих напрямках іде, але настільки повільно, хоча це мало бути зроблено ще 20–25 років тому.

Анна Кравцова: Якими проєктами за час своєї каденції ти та ваша служба пишаєтесь?

Андрій Донченко: У 2023 році ми трансформувалися у Службу відновлення, і наш спектр послуг розширився. До нас доєдналися контрольно-пропускні пункти: зараз на нашому балансі 9 КПП на кордоні з Молдовою. Наша задача — розвивати їх та підтримувати у належному стані. На сьогодні ці пункти завдяки капітальним та поточним ремонтам доведені до доброго стану. Це була дуже велика, трудомістка робота колективу.

Також ми займаємося відновленням цивільної інфраструктури. Наприклад, будинок у Сергіївці — один із проєктів, де служба виступила замовником. Ми відремонтували його за півтора року, щоб люди могли повернутися до своїх домівок. Сьогодні отримуємо вдячні відгуки від мешканців за якісну та вчасну роботу. Окремий напрямок — захист критичної інфраструктури: мостів та енергетичних об’єктів. Це надскладні проєкти, про які не завжди можна багато розповідати, але робота триває безперервно.

Анна Кравцова: А які успішні метрики інвестиційних проєктів для тебе особисто?

Андрій Донченко: Звичайно, це кількість нових робочих місць та обсяг податків, які надходять у громаду після реалізації об’єкта. Але якщо говорити про речі, ближчі до моєї сфери — це зменшення кількості заторів, скорочення аварійних ділянок та часу в дорозі від пункту «А» до пункту «Б». Це загальна задоволеність населення. Коли пересічний громадянин відчуває, що щось рухається на краще, і він отримує від цього реальні переваги — це і є успіх.

Анна Кравцова: Чи необхідна для залучення капіталу чітка стратегія розвитку територій?

Андрій Донченко: Безумовно. Чітка стратегія — це свого роду договір між владою та капіталом. Інвестор повинен розуміти напрямок розвитку та мати впевненість: те, про що домовилися сьогодні, буде реалізовано через певний час.

Анна Кравцова: А що ми наразі можемо гарантувати інвестору?

Андрій Донченко: Сьогодні інвестор бачить багато ризиків, і задача держави — не просто мінімізувати їх, а керувати ними. Ми повинні забезпечити стійкість енергосистеми та виконання тих планів, які не залежать від самого інвестора. Ми маємо відповідати за свої слова: якщо ми визначили перелік задач, ми повинні їх виконати. Тоді інвестор бачитиме в нас надійного партнера.

Анна Кравцова: Багато бізнесменів сумують, що зараз значні кошти йдуть на «Буковельський кластер». Зі зрозумілих причин. Як ти вважаєш, чи може Одещина дати настільки достойний офер, щоб переспрямувати частину інвестицій до нас?

Андрій Донченко: Звичайно. Одещина — найбільша область України, це наші морські ворота. У нас є кордони з Молдовою та Румунією, порти, величезні транспортні потоки. Це величезна кількість привабливих локацій. Я впевнений: щойно безпекова ситуація стабілізується, ми побачимо колосальний потік інвестицій саме в Одеську область. Потенціал тут величезний і ще далеко не розкритий. Усі наші партнери на міжнародних форумах проявляють зацікавленість, чекаючи лише стабілізації ситуації.

Анна Кравцова: Хотілося б поговорити про команду. Службу відновлення очолює молода людина, і команда у тебе також молода. Ви працюєте без вихідних — це реальність. Як ти мотивуєш людей в умовах кадрового дефіциту та постійних обстрілів?

Андрій Донченко: Ми постійно проводимо рекрутинг фахівців. Є люди, які працюють уже 10 років — це професіонали, які швидко адаптуються до змін у державі. Як керівник, я гарантую соціальні стандарти: вчасну зарплату, відпустки, матеріальну допомогу згідно із законодавством. Але люди — це передусім наш головний інструмент. Ми створюємо умови для їхнього росту, даємо можливість навчатися, зокрема й за кордоном.

Ми також облаштували в адміністрації пункти для співробітників та їхніх сімей. Там є альтернативне живлення, запаси води — можна навіть з дітьми перебувати на роботі у складні часи. Коли люди відчувають таку підтримку, вони включаються в роботу на максимум.

Анна Кравцова: Можливо, це питання здасться дивним, але воно вписується у стратегію: ресурс — це люди та їхнє здоров’я. Графік у керівників зараз майже для «надлюдей». Як ти підтримуєш власну форму?

Андрій Донченко: Звик до аврального режиму. Маю правило: на вихідних об’їжджаю об’єкти, щоб контролювати хід робіт і дати можливість співробітникам трохи перепочити. Щодо себе — намагаюся підтримувати мінімальні фізичні навантаження, пробіжки, більше рухатися. Стараюся стежити за харчуванням, хоча у відрядженнях це непросто. Інколи беру «судочки» з собою, щоб не харчуватися одними хот-догами в дорозі. Від фізичного та морального стану лідера залежить настрій у всьому колективі.

Анна Кравцова: Ти багато досліджуєш досвід країн, які переживали кризи та війни. Що з цього досвіду ми вже впроваджуємо?

Андрій Донченко: Ми вже працюємо над імплементацією нових методів. Наприклад, відходимо від звичних монолітних залізобетонних конструкцій на користь модульних, енергоефективних споруд. Це дозволяє оперативно будувати, переносити або нарощувати об’єкти. На пунктах пропуску ми використовуємо модульні блоки та контейнери, які дають змогу швидко забезпечити сервіс для митників, прикордонників та гостей країни. Швидке відновлення — це технологія №1 сьогодні.

Анна Кравцова: Нещодавно я спілкувалася з Олегом Кіпером, і виникла цікава думка, що голови областей зараз не конкурують, а надихаються досвідом один одного. А якими проєктами вашої служби пишаються колеги з інших регіонів?

Андрій Донченко: Перше, що бачать усі, — це траса Київ – Одеса. Її стан, розмітка, санітарний вигляд — це обличчя керівника. Одеса завжди була в топ-5 України за рівнем реалізації об’єктів та залученням бюджетних коштів. Ми показуємо результат у комплексі: дороги, прикордонна інфраструктура, енергозахист. Конкуренція якщо і є, то лише здорова та дружня — ми завжди можемо порадити щось один одному.

Анна Кравцова: А які відносини всередині адміністрації, між департаментами?

Андрій Донченко: Абсолютно робочі. Кожен переживає за свою зону відповідальності, але ми розуміємо, що робимо спільну справу. Мені імпонує, що колеги можуть відкрито і ввічливо вказати на певні недоліки. Це ніколи не робиться «поза очі» чи щоб підставити когось перед керівництвом. Це здорова атмосфера.

Анна Кравцова: Коли ти подорожуєш областю як приватна особа, на що звертаєш увагу? Що «болить», а що радує?

Андрій Донченко: Болять недобудови вздовж доріг. Багато чого було розпочато попередниками, а потім стало нікому не потрібним. Це велика проблема — відсутність наступності влади, коли нові керівники хочуть будувати лише своє, залишаючи старі об’єкти руйнуватися.

Радує ініціативність громад. Є багато лідерів, які вкладають душу в те, щоб зробити свій район кращим: гарні тротуари, освітлення, облаштовані зупинки. Останнім часом приділяється велика увага інклюзивності для маломобільних груп населення. Це свідчить про те, що влада на місцях справді піклується про людей.

Анна Кравцова: Я знаю, що ви не дуже любите про це розповідати, але ваша служба багато допомагає ЗСУ. Як знаходите таку можливість?

Андрій Донченко: Ми з першого дня повномасштабного вторгнення домовилися з колективом, що будемо активно долучатися до всіх ініціатив. Сьогодні троє наших співробітників безпосередньо проходять службу в лавах Збройних Сил України, і ми продовжуємо підтримувати наших захисників усім, чим можемо.