Джаз як стратегія розвитку територій: чи стане Одеса українським Новим Орлеаном?
Чи може музика вільних людей капіталізувати нерухомість? Чи на часі культурні проєкти, коли за вікном війна, і чому п’ятизірковий готель в Аркадії стає домівкою для одеського джазу?
У новому випуску інформаційного проєкту FORPOST Анна Кравцова веде глибоку дискусію з Анастасією Букіною — джазовою співачкою та засновницею вокальної школи. Це розмова про культурний код Одеси, інвестиційну привабливість мистецтва та сміливий запуск нового джаз-клубу в часи найбільших випробувань.
Про культурний код та Одесу як осередок митців
Анна: Вітаю! Сьогодні у нас особлива тема: культурний код і те, як джаз може впливати на стратегію розвитку територій. Анастасію, давай розбиратися крок за кроком. Що для тебе є культурним кодом нашого міста?
Анастасія: Я зростала в середовищі, де джаз супроводжував мене всюди. Для мене культурний код — це синергія різних напрямків мистецтва. Одеса багата на неймовірних митців: художників, музикантів, архітекторів. Вони відомі не лише тут, а й далеко за межами країни, де транслюють наші цінності та розповідають світу, що таке справжня Одеса. Мистецтво та наше місто нерозривно пов’язані.
Анна: Ти часто кажеш, що джаз — це музика вільних людей. Чи можна імплементувати цю філософію в українські локації так, аби це не лише тішило вузьке коло естетів, а й капіталізувало території?
Анастасія: Це цілком можливо. Моя місія в Одесі — популяризувати джаз, робити його загальнодоступним. Я хочу, щоб люди сприймали його як класну, драйвову музику, а не щось занадто складне. Ми використовуємо олдскульний джаз як базу, наш бекграунд, на який нашаровуємо нове сучасне мистецтво. Це шлях до розширення аудиторії.
Одеса vs Новий Орлеан: портова стратегія
Анна: Багато міст, як-от Новий Орлеан, побудували свою стратегію розвитку саме навколо джазу. Що потрібно зробити, аби Одеса офіційно стала містом світового джазу?
Анастасія: Новий Орлеан і Одеса дуже схожі — обидва портові міста. Там джаз не був штучно нав’язаною стратегією, це просто сприятливе середовище біля моря. В Одесі джазовий фундамент закладався десятиліттями, зокрема завдяки Юрію Кузнєцову та його фестивалю, що звучав 30 років. Зараз, через війну та втрату лідерів, музика трохи згасла. Але умови для відродження є — нам просто потрібно дати сцену молодим та тим артистам, які залишилися в місті.
Культура під час війни: дисонанс чи необхідність?
Анна: Хочу поділитися спостереженням. Нещодавно після сильного обстрілу я зайшла в магазин і була шокована: о 10-й ранку жінки масово міряли легкі сукні в горошок. Це такий дисонанс, але водночас — це і є Одеса, яка хоче жити попри все. Твоя думка: на часі зараз культура чи ні?
Анастасія: Перші два роки я вважала, що не на часі. Всередині було порожньо. Але зараз я впевнена: якщо ми не даватимемо людям цю яскраву нотку надії, якщо не будемо транслювати життя, ми просто згаснемо. Жінка, яка купує сукню на останні гроші, щоб почуватися красивою та натхненною — це про внутрішню силу. Ми всі в спільному болю, і саме культура допомагає нам «дихати» поряд.
Анна: Багато хто вважає культуру дотаційною сферою. Чи може вона сьогодні бути потужним об’єктом для інвестицій?
Анастасія: Безумовно. У Києві зараз з’являються неймовірні мультифункціональні простори: де і вініл, і книги, і жива музика. Це інвестиційні проєкти, що транслюють цінності. Якщо ми поєднаємо грамотний бізнес, стратегію та культуру, ми отримаємо проєкти, що реально впливають на розвиток територій. Наприклад, наш новий кейс — джаз-клуб.
Mainstream Jazz Club: новий дім для музики в Аркадії
Анна: Розкажи детальніше про цей проєкт. Де в Одесі джаз нарешті знайде свій дім?
Анастасія: Я щаслива анонсувати відкриття справжнього джаз-клубу в готелі Spatium в самому серці Аркадії. Це самостійний ресторан високого рівня з дуже камерною атмосферою в центрі галасливого району. Для нас це частина туристичної стратегії: ми хочемо, щоб гості приїжджали в Одесу спеціально заради цього культурного осередку.
Анна: А як щодо дрес-коду? В готелях біля моря ми часто бачимо «гедонізм у халатах і капцях». Чи буде джаз диктувати свої правила?
Анастасія: Ми створюємо місце, куди людям хотітиметься вдягнутися красиво. П’ятизірковий сервіс готелю вже є певним фільтром. На основні концерти дрес-код буде обов’язковим. Жодних капців чи халатів — лише вайб красивої, витонченої Одеси.
Майбутнє: штучний інтелект та особистий бренд митця
Анна: У 2026 році все спрощується — пісні пишуться через ChatGPT, з’являється «новий шансон». Чи можна на цьому тлі виховати смак до складного джазу?
Анастасія: Джаз молодіє. До мене приходять 20-річні студенти, які хочуть співати цю музику. Але джаз неможливо спростити штучним інтелектом, бо ми працюємо з «American Songbook», з класикою, яка вже написана. Моя місія — створити спільноту «Jazz Anostra» на базі нашого клубу. Це буде стратегічний крок для об’єднання молоді та досвідчених поціновувачів.
Анна: І наостанок: якою ти бачиш себе та Одесу через п’ять років?
Анастасія: Я бачу себе тут. Бачу не один ресторан, а цілу мережу джазових місць. Я бачу мирну, українську, квітучу Одесу, наповнену посмішками та звуками джазу.
