Від $100 капіталу до мережі: історія засновниці BALLESFURS, яка втратила бізнес в Алчевську та почала все з нуля
Маргарита Бальєстер будувала свій бренд 40 років. У 2014-му вона втратила магазини в окупованому Алчевську, але відновила справу в Києві, а нещодавно відкрила магазин в Одесі. В інтерв’ю для «Форпост» підприємниця розповіла, як закуповує ексклюзив у Мілані та Парижі, чому ставка на розміри plus-size стала виграшною та що дає наснагу працювати під час війни.
— Що означає назва BALLESFURS?
— Назва BALLESFURS означає моє прізвище Бальєстер, а «furs» — це хутро. Я поєднала дві назви і вийшло BALLESFURS. Неймінг став символом мого бізнесу, який я створювала багато років власними руками.
— Як і коли ви почали свій бізнес?
— Свій бізнес я почала 40 років тому. Я зайняла у знайомого 100 доларів і поїхала за товаром. Я починала з зовсім маленького бізнесу і за 40 років його масштабувала. Все це створювалося роками, маленькими кроками. Було дуже важко: і падіння, і злети.
— Тобто перший капітал був 100 доларів?
— Так. На 100 доларів тоді можна було купити дуже багато речей, це були великі гроші. Не те, що зараз. Сьогодні за ці кошти можна придбати хіба що одну кофту, або майку, чи футболку.
— Хто сьогодні в вашій команді?
— У моїй команді працюють дівчата, які разом зі мною протягом 15 років. В мене були магазини в Луганській області в Алчевську, який з 2014 року окупований. Все залишилось там. В Києві я починала сама з нуля. І в цьому році ми відкрилися в Одесі.
— Яке наступне місто?
— Багато наших клієнтів просять відкрити магазини в Харкові, Дніпрі, Запорожжі, Львові. Для цього треба багато сил.
— Який асортимент товарів в магазинах?
— У нашому магазини великий асортимент товарів для стильних й красивих жінок, які себе поважають та люблять сучасну моду. В нас є верхній одяг, шуби, норкові шуби, дублянки, шкіряні плащі та куртки. Також є текстиль з Франції, Португалії, Іспанії, Італії, Туреччини.
— Яка лінійка розмірів представлена?
— У нас лінійка розмірів з 46-го українського до 60-го. На замовлення ми можемо привезти верхній одяг індивідуального пошиву до 66-го розміру. Багато є таких замовлень, ми працюємо з фабриками, які їх відшивають.
— Як у вас налагоджені процеси: яка логістика, як ви обираєте моделі товарів, як ви розумієте, що саме ця куртка має бути у вашому магазині?
— Я відвідую щороку виставки. В Туреччині та Парижі такі заходи проходять двічі на рік. Також буваю на виставках в Греції та Мілані. Там я підбираю товар, який мені потрібен. У мене є свій смак та інтуїція. Те, що подобається мені, подобається і моїм клієнтам. Я закуповую товар і потім ми імпортуємо його в Україну.
Я знаю, чого хочуть мої клієнти. В нас розміри не маленькі (до 60-го), жінки хочуть почувати себе такими ж молодими, як і раніше. Наш одяг прикрашає жінок. Ми привозимо дуже ексклюзивні речі: дублянки й шкіряні куртки високої якості. Я за цим дуже слідкую. Кожна фабрика, яка мені відшиває товар, проходить контроль. Буває, звісно, усяке, це людський фактор.
— Яка географія вашої аудиторії? Як влаштована доставка по Україні і за кордон?
— Раніше була географія – тільки Україна. Зараз багато наших жінок виїхали за кордон. Вони живуть в Європі, деякі виїхали і в Америку. У нас є клієнти в Європі, в Ізраїлі і, звичайно, по всій Україні. Щодо доставки ми працюємо зараз з «Новою поштою», вона має багато відділень у світі.



— В яку суму ви сьогодні оцінюєте свій бізнес?
— Я ціную свій бізнес. Його цінність не тільки в грошах. За роки роботи ми створили бренд: наші клієнти, репутація, команда, досвід. Для мене це набагато більше. Я оцінюю свій бізнес не в грошах. Ми створили клієнтську базу вдячних клієнтів. Найважливіше для мене — це не кошти, а вдячність моїх клієнтів.
Коли до мене приходить клієнтка і одягає шубу, або піджак і у неї в цей важкий час починають сяяти очі — це найцінніше.
— Які виклики у вашій роботі?
— Це війна, зміна логістики й усього бізнесу. Важко зараз працювати. Ми ризикуємо усім. Дуже вплинула на мій бізнес втрата двох магазинів в Алчевську в 2014 році. І потім з 2022 року евакуація товару в Києві. Важко співпрацювати з банками, бо є обмеження по валюті. Нелегко, але ми з дівчатами тримаємося. Потрібно зберігати робочі місця, працювати, виживати і не падати духом. Ми українські жінки, ми українська нація, яка вистоїть, не дивлячись ні на що.
— Що вас мотивує працювати?
— Мої клієнти. Вони із задоволенням йдуть до нас, щоб зняти стрес, купуючи собі шубу чи шкіряну куртку.
— Якої підтримки ви б хотіли сьогодні для українського малого бізнесу?
— Хотілося б більше стабільності та фінансування малого бізнесу. В цій сфері працюють мільйони працівників. Хочеться кращих умов для нашої роботи, щоб ми розвивалися. Адже ми все створюємо своїми руками.
— Як ви думаєте, чому жінки обирають саме ваш магазин?
— Жінки приходять до нас за порадою. У нас працюють дівчата-стилісти, які на кожну фігуру підберуть найкращу річ. Якщо жінка повненька, вони підберуть одяг так, щоб вона почувалась стрункою. Якщо жінка худенька і любить оверсайз, то ми пропонуємо оверсайз. І жінки задоволені.
Мої клієнти зараз — жінки від 35 до 75 років. Вони цінують моду, слідкують за новинками і полюбляють ексклюзивні речі.
— Як місцевий бізнесмен, яким ви бачите потенціал Одеси?
— Я дуже люблю Одесу. Я бачу, що потенціал цього міста дуже великий. Найперше, це місто-курорт. Це місто туристів, яскравих людей, щасливих, задоволених, з почуттям гумору, які не втрачають його навіть у складні часи. Я вважаю, що Одесу необхідно розвивати за всіма напрямками. Це буде найкраще й перше місто в Україні після Києва.
— З чого має починати стратегія розвитку Одеси?
— З безпеки та інфраструктури.
— Чого вам не вистачає для щастя?
— Мені не вистачає тільки одного — спокою за майбутнє. Так хочеться, щоб зараз все це швидше скінчилося. І ми спокійно всі спали, працювали й ходили не дивлячись на небо. Щоб ми могли просто жити, працювати, радіти життю. Все решта по бізнесу я можу зробити сама.


